Оренда

Оренда - форма майнового договору, при якій власність передається в тимчасове володіння і користування (або тільки в тимчасове користування) орендарю за орендну плату іншому власнику.

Об'єктом оренди визнаються рухомі та нерухомі речі, у тому числі: земельні ділянки, підприємства, будівлі, споруди, які не втрачають своїх натуральних властивостей у процесі їх використання (такі речі називаються не споживаними).

Договір оренди має чітко визначити конкретне майно, що здається у найм, тобто дані, дозволяють індивідуалізувати об'єкт оренди, мають бути безпосередньо зазначені у договорі.

Орендодавець — фізична чи юридична особа, яка надає майно орендарю за плату у тимчасове користування та володіння. Здавати в оренду майно може лише його власник чи особа, уповноважена цього власником чи законом.
Орендар — фізична чи юридична особа, яка уклала договір оренди та оплачує користування та володіння або користування наданим майном орендодавцю. До орендаря цивільне законодавство не передбачає будь-яких вимог та обмежень (за винятком громадянської дієздатності, як і до інших суб'єктів цивільно-правових відносин).
За законами термін договору оренди встановлюється угодою сторін і фіксується в договорі. Якщо ж термін у договорі не визначено, такий договір вважається ув'язненим на невизначений термін. Такий випадок дозволяє сторонам договору будь-коли відмовитися від його виконання, але заздалегідь попередивши про це іншу сторону за один місяць, а при оренді нерухомого майна за три місяці.

Безстроковий: термін договору не визначено угодою сторін

Довгостроковий: 5-49 років
Середньостроковий: 1-5 років
Короткостроковий: до 1 року